Історія України. Всесвітня історія
У 2012-2013 навчальному році учні 5-9 класів навчатимуться за програмою
"Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи". Для 10-11 класів
академічного рівня та рівня стандарту чинними є програми "Історія України.
10-11 класи" авторів Пометун О.І., Гупана Н.М., Фреймана Г.О.
(52 години на рік, 1,5 години на
тиждень); для класів історичного профілю чинними є програми "Історія
України. 10-11 класи" (140 годин на рік, 4 години на тиждень) авторів Кульчицького С.В.,
Лебедєвої Ю.Г.
Для вивчення всесвітньої історії
чинними є програми "Всесвітня історія. 10-11 класи (рівень
стандарту/академічний рівень)" колективу авторів Ладиченко Т.В. та
ін. Програма розрахована на 35 годин на рік (1 година на тиждень).
Для класів історичного профілю чинною є програма зі всесвітньої історії
(автори Ладиченко Т.В., Черевко О.С., Камбалова Я.М.),
що розрахована на 3 години тижневі (105 годин на рік).
Всі програми розміщені на офіційному сайті Міністерства (www.mon.gov.ua) та надруковані у фахових виданнях.
Вивчення історії України та всесвітньої історії доцільно синхронізувати.
Проте вчитель може організувати вивчення учнями програмного матеріалу
зазначених курсів як послідовно, так і паралельно.
Безпосередньо вчителі історії повинні зосередити свою
увагу на забезпеченні виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського
народу, сучасної європейської цивілізації, сприяє розвитку і збагаченню
українських культурно-історичних традицій, вихованню культури міжетнічних і
міжособистісних відносин, формуванню навичок самостійного наукового пізнання,
самоосвіти і самореалізації особистості.
Нові можливості у вивченні історії відкривають інформаційно-комунікаційні
технології (ІКТ). Опора на візуальне сприйняття характерне для сучасного етапу
розвитку цивілізації. Часто в процесі інформаційної комунікації зоровий знак
переважає над текстовим. Тому використання мультимедійності на уроках історії
полегшує процес запам'ятовування, дозволяє зробити урок більш цікавим і
динамічним, «занурити» учня в обстановку будь-якої історичної епохи, створити
ілюзію присутності, співпереживання, сприяє становленню об'ємних і яскравих
уявлень про минуле.
Важливим є використання в навчанні учнів картографічних посібників –
атласів, контурних карт, настінних карт. Вони допомагають продемонструвати
динаміку історичних подій, встановити зв’язок між географічним середовищем та
місцем тієї чи іншої історичної події.
Дієвим засобом розвитку інтересу до історії є показ взаємозв’язку із
сучасністю.
Однією із найбільш традиційних позакласних та позашкільних форм організації
історичної освіти є предметні олімпіади, історичні турніри.
Велику роль відіграє позакласна робота, зокрема пошукова й краєзнавча.
Перевагою при вивченні місцевої, регіональної історії є можливість побачити
в реальній, а не у відтвореній формі факти, що її ілюструють. Можливість роботи
в музеях, проведення дослідницької роботи на місцевому матеріалі допоможе навчити
учнів навичкам та методиці ідентифікації залишків минулого, аналізу, тлумачення
та визначення їхнього місця у більш широкому історичному контексті.
Краєзнавство сприяє вихованню в учнів інтересу до вивчення і збереження
навколишнього середовища, любові та поваги до «малої Батьківщини», що є
важливою основою патріотизму.
Активізації інтересу учнівської молоді до історії, в першу чергу до
минувшини рідного краю, формуванню навичок критичного погляду на історичні
події, уміння робити висновки сприяє дослідницька діяльність. Ця робота є
цікавою і захоплюючою, стимулює інтерес учнів до історії рідного краю. При
цьому можуть бути широко застосовані такі форми і методи, як інтерв’ю, збір
історичних експонатів, робота в архівах тощо.
З метою посилення патріотичного виховання учнівської молоді особливу увагу
варто приділяти темам, присвяченим Великій Вітчизняній війні. Доля склалася
так, що Україна потрапила до епіцентру найбільшого в історії людської
цивілізації збройного конфлікту. Вона сповна відчула на собі гітлерівський
"новий порядок", жертвами якого стали мільйони наших співвітчизників:
радянських військовополонених, партизан, підпільників, цивільного населення.
Підриваючи генофонд народу, керівництво Німеччини не лише здійснювало політику
відкритого геноциду, але й проводило лінію на обезлюднення України. На
примусові роботи до рейху та окупованих країн було вивезено мільйони громадян
республіки, значна частина яких не повернулася на Батьківщину.
Звертаємо увагу вчителів, що з 5 класу
у 2013/2014 навчальному році
розпочнеться вивчення історії за новою навчальною програмою.
|