4 частина Начальні
програми з російської та інших мов
навчання (навчання грамоти: мова і
читання) враховують особливості мовної освіти учнів у початковій школі.
Головною метою цих
навчальних предметів є розвиток умінь здійснювати всі види мовленнєвої
діяльності сучасною російською, іншою національною літературною мовою: навчити
учнів читання та письма, надати певні знання про мову, сформувати мовні вміння
та стійку мотивацію і почуття поваги до вивчення російської, іншої національної
літературної мови, що протягом тривалого часу забезпечує мовну комунікацію у
місцях проживання росіян, представників інших національностей.
Навчання
російської, іншої національної мови та читання у програмах розглядається в
контексті сучасної концепції мовного розвитку особистості. Мовна культура є
частиною загальної культури людини. Проте мовна культура — це не лише володіння
мовною нормою, збагачення словника або засвоєння граматичних засобів. Мовна
культура тісно пов’язана з формуванням всебічно розвинутої особистості.
Основними принципами
курсів є:
• комунікативна
спрямованість навчання;
• особистісно
орієнтоване навчання та виховання;
• інтегроване
навчання видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання та
письма);
• порівняльні
зіставлення із навчальними досягненнями, яких набувають учні початкових класів в
ході вивчення української та інших мов у межах навчальних програм для
початкової школи.
Цілі навчання обумовлені головною метою — формування
в учнів певного рівня комунікативної компетентності з урахуванням вікових
особливостей і можливостей молодших школярів.
Зміст навчання
російської, іншої національної мови (мови навчання) в початкових класах
обумовлюється змістовими лініями, які пов’язані між собою та спрямовані на
формування ключових і предметних компетентностей: мовленнєвої (аудіювання, говоріння, читання, письмо), мовної (знання з лексики, граматики,
фонетики, орфографії сучасної літературної мови), соціокультурної (початкові знання особливостей суспільного життя і
культурних традицій, уміння вибирати та використовувати мовленнєві форми у
конкретній ситуації) та діяльнісної (розвиток
загальнонавчальних навичок, уміння знаходити ефективні стратегії для розв’язання
комунікативних завдань, застосовувати набуті знання; формування навичок
об’єктивного оцінювання своїх або чужих навчальних досягнень; формування
елементарних навичок роботи з виправлення власних помилок та недоліків у
самостійній роботі на уроці й удома; забезпечення набуття і розвитку навичок
читання, слухання, говоріння та письма (набуття молодшими школярами діяльнісної
компетенції відбувається за допомогою вчителя)).
У 1-му класі вивчення зазначених курсів (мов
навчання), як і вивчення української мови, розпочинається з
навчання грамоти, метою якого є формування в учнів елементарних навичок читання і письма, розвиток
мовленнєвих умінь, збагачення, уточнення та активізація словникового запасу,
удосконалення фонематичного слуху,
здійснення граматико-орфографічної
пропедевтики.
Навчання грамоти здійснюється на
уроках читання і письма протягом 6 годин на тиждень.
Для забезпечення синхронності у
навчанні читання й письма в букварний період здійснюється розподіл годин
протягом навчального року: 3 години на читання і 3 години на письмо.
Процес навчання грамоти в 1-му класі поділяється на
три періоди: добукварний, букварний і післябукварний. Залежно від попередньої підготовки школярів учитель
може самостійно визначати тривалість добукварного і букварного періодів.
Новим змістом початкової загальної освіти у 1-х класах
загальноосвітніх навчальних закладів передбачено навчання іноземної мови з 1 вересня 2012 року.
Програма
поглибленого вивчення іноземної мови
в 1 класах загальноосвітніх навчальних закладів передбачає реалізацію змісту в
обсязі однієї години на тиждень за допомогою рекомендованих підручників, у 1
класах спеціалізованих навчальних закладів - в обсязі трьох годин на тиждень.
Рекомендації
щодо навчання іноземної мови у перших класах загальноосвітніх та спеціалізованих
навчальних закладів розміщено в рубриці «Іноземні мови».
Згідно з новою редакцією
Державного стандарту мета навчання математики
полягає у формуванні в молодших школярів предметної математичної й ключових
компетентностей. Досягнення цієї мети забезпечується шляхом реалізації нового
змісту навчання та організації навчально-виховного процесу на засадах
компетентнісного підходу.
Предметна математична
компетентність — особистісне утворення, що характеризує здатність учня
(учениці) створювати математичні моделі процесів навколишнього світу,
застосовувати досвід математичної діяльності під час розвязвування навчально-
пізнавальних і практично зорієнтованих задач.
Основою формування
компетентності є опанування учнями предметних компетенцій — нормативно закріплених
результатів навчання, які охоплюють знання, уміння, навички, засвоєні способи
діяльності, прояви емоційно-ціннісних ставлень. Для того, щоб здобуті
результати перейшли у певну якість особистості школяра, набули особистісного
сенсу, процес навчання має бути
орієнтований на формування в учня:
• досвіду
пізнавальної діяльності, представленого елементами предметних знань;
• досвіду
реалізації відповідних способів діяльності шляхом вироблення розумових і
практичних умінь та навичок;
• досвіду
творчої діяльності — здатності застосовувати набуті знання, уміння та навички у
змінених умовах;
• досвіду
емоційно-ціннісного ставлення — виявлення когнітивних емоцій, висловлення
оцінних суджень.
Зміст навчання математики в
1-му класі розгортається за такими змістовими лініями: числа, дії з числами;
величини; математичні вирази, рівності, нерівності; сюжетні задачі; просторові
відношення, геометричні фігури; робота з даними.
Навчання математики в 1-му
класі спирається на результати дошкільної підготовки дитини — їх відображають
показники логіко-математичного розвитку, визначені державними нормативними
документами дошкілля (Базовий компонент дошкільної освіти, програма розвитку
дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт»). У зв’язку із цим курс
навчання починається узагальненням і систематизацією математичних уявлень, які
на елементарному рівні відображають ознаки, властивості та відношення предметів
навколишнього світу і пов’язані з їх формою, кольором, розміром, взаємним
розміщенням на площині або у просторі.
Навчання математики в 1-му
класі розпочинається з актуалізації уявлень про геометричні фігури (плоскі та
просторові); порівняння об’єктів навколишнього середовища за певними ознаками,
визначення спільних і відмінних ознак об’єктів; об’єднання їх у групу за
спільною ознакою й називання відповідної множини; розбиття множини об’єктів на
групи — виокремлення підмножин з множини. Таким
чином, як і в дошкільному навчанні, першокласники оперують предметними
множинами. Водночас відповідний матеріал набуває подальшого розвитку: в учнів формується
поняття множини як сукупності об’єктів; підмножини як частини множини; вони вправляються
в об’єднанні множин без спільних елементів та у вилученні підмножини з множини.
Лічба розглядається як встановлення відповідності елементів заданої множини
натуральному числу. Порівняння предметних множин здійснюється способом
складання пар.
Ключовим завданням курсу математики 1-го класу постає формування у молодших школярів усвідомлених і
стійких обчислювальних навичок — основи обчислювальної складової
компетентності. Тому змістова лінія «Числа.
Дії з числами» є наскрізною для всього курсу.
Уявлення про натуральне число формують у
першокласників на основі встановлення взаємно однозначної відповідності між
елементами кількох множин і визначення спільної ознаки — рівної кількості
елементів у цих множинах. Послідовність чисел у натуральному ряді ілюструють на
числовому промені, розглядаються способи одержання числа прилічуванням одиниці
до попереднього та відлічуванням від наступного числа. Учні вправляються у
написані цифри, що позначає дане число, вчаться співвідносити кількість
предметів і число й, навпаки, до певного числа добирати відповідну кількість
предметів. Порівняння чисел на перших етапах здійснюється способом складання
пар, потім — на основі прямування чисел у натуральному ряді. Після опанування
школярами складу числа їх ознайомлюють зі способом порівняння на основі складу
числа.
Коли учні набудуть певного досвіду в об’єднанні
елементів двох множин та у визначенні числа елементів об’єднаної множини, їм розкривають
суть додавання як практичної операції об’єднання множин без спільних елементів,
віднімання — як операцію вилучення підмножини з множини та визначення числа
елементів решти. Після практичного виконання або ілюстрування цих операцій школярів
учать записувати відповідні вирази (суми або різниці) та рівності.
Такий матеріал не є принципово
новим для першокласників. Згідно з державними вимогами до дошкільної
підготовки, діти мають уявлення про числа 1—10, знають їх
позначення цифрами, утворюють числа 2—10 з одиниць та з двох
менших чисел, додають і віднімають числа у межах 10. Подальший розвиток відбувається за рахунок формування
в учнів уявлення про нуль як кількісну характеристику порожньої множини;
розкриття властивостей додавання й віднімання з нулем, віднімання рівних чисел.
Доцільно у межах
опрацювання відповідних тем навчити дітей зображувати дії додавання й
віднімання схематично; додавати й віднімати на числовому промені; формувати
прийоми обчислення: додавання і віднімання
чисел 2—5 частинами, додавання чисел 6—9 на основі переставного закону
додавання, віднімання цих чисел на основі взаємозв’язку між діями додавання і
віднімання. Результатом опанування учнями цього матеріалу є сформованість
обчислювальних навичок у межах 10.
На заключному етапі, коли прийом обчислення засвоєний
у розумовому плані, складають відповідні таблиці додавання й віднімання. Під
час опрацювання таблиць додавання і віднімання чисел доцільно організовувати спостереження за зміною результату арифметичної
дії залежно від зміни одного з її компонентів. Це відіграє важливу роль у
розвитку в учнів здатності аналізувати, порівнювати, робити висновки й
узагальнення.
Новацією змісту навчання математики у 1-му класі є
розширення вивчення нумерації двоцифрових чисел до чисел у межах 100.
У першокласників формують поняття
десятка, вчать лічити десятками, порівнювати, додавати й віднімати числа,
подані десятками. На перших етапах учням пропонують полічити значну кількість
предметів парами, трійками, п’ятірками, десятками, тобто використовувати ці
числа як лічильні одиниці. Їх підводять до висновку, що лічба десятками
відбувається так само, як і лічба одиницями. Для формування поняття десятка
доцільно застосовувати різні моделі (низки, смужки, зв’язки тощо). Важливо, щоб
учні на цьому етапі набули досвіду лічби десятками, оскільки він буде
застосований для порівняння, додавання й віднімання таких чисел. У процесі
додавання і віднімання чисел, поданих десятками, учні закріплюють вивчені
таблиці додавання й віднімання у межах 10.
Наступним кроком є ознайомлення
школярів із круглими числами, їх читанням та записом. Порівняння, додавання й
віднімання таких чисел здійснюється на основі укрупнення розрядних одиниць — подання
їх десятками. Виконання у такий спосіб арифметичних дій з круглими числами
знову дає можливість повторити і закріпити табличне додавання і віднімання
чисел у межах 10.
Зважаючи на деяку відмінність у
порядку читання й запису чисел 11—20 та 21—100,
всі питання нумерації чисел першої сотні варто спочатку розглядати на числовому
ряді 11—20, а на наступних уроках — переносити набуті знання на числа 21—100.
Таким чином першокласників ознайомлюють із назвами і порядком чисел першої
сотні, формують уміння лічити в заданих межах, визначати попереднє й наступне
числа до даного, утворювати числа з наступного або з попереднього. Після цього
в учнів формують знання розрядного складу двоцифрових чисел; опрацьовують
питання утворення числа з кількох десятків та кількох одиниць, подання числа у
вигляді суми розрядних доданків; вчать додавати й віднімати двоцифрові числа на
основі їх нумерації; ознайомлюють з обчислювальним прийомом порозрядного додавання і віднімання чисел.
Відносно останнього наголошуємо,
що цей матеріал виконує пропедевтичну функцію, учень має засвоїти його на рівні
розуміння. Логіка його подання розгортається від формування в учнів умінь
додавати й віднімати одноцифрове число до/від двоцифрового, кругле число до/від
двоцифрового і, насамкінець, двоцифрове до/від двоцифрового (прийом порозрядного
обчислення). За такого підходу створюються необхідні умови для актуалізації й закріплення
знання таблиць додавання і віднімання чисел у межах 10.
Процес набуття учнями
обчислювальних навичок можна організовувати на основі теорії поетапного
формування розумових дій і понять, згідно з якою спочатку опрацьовуються окремі
операції, з яких складається прийом; потім створюється проблемна ситуація, розв’язання
якої приводить до виділення орієнтувальної основи нової дії; далі виконується
нова дія за схемою її орієнтувальної основи, — так засвоюється зміст прийому
обчислення; на наступному етапі пропонується покрокове коментування виконуваних дій;
насамкінець міркування скорочується і здійснюється перехід до автоматичного
виконання дій.
Оскільки число розглядаємо як
результат вимірювання величини, водночас із нумерацією цілих невід’ємних чисел
вивчають величини. Величина
розглядається як загальна властивість предметів або явищ навколишнього світу,
за якою можна здійснювати порівняння, встановлювати пари об’єктів, яким однаковою
мірою притаманна ця властивість, а процес вимірювання величин — як визначення
кількості мірок. З розширенням множини чисел за аналогією вводяться нові
одиниці вимірювання величин на основі актуалізації потреби знайти іншу мірку. У
1-му класі в учнів формуються уявлення про довжину, масу, місткість, час,
вартість; одиниці вимірювання довжини (сантиметр, метр), маси (кілограм),
місткості (літр), одиниці вартості (гривня, копійка), одиниці вимірювання часу
(доба, тиждень, година), навички визначення часу за годинником. В учнів
формують уміння перетворювати одиниці вимірювання величин, порівнювати,
додавати й віднімати іменовані числа.
|